Ніндзя-то, сюрикени, кунаї

Меч ніндзя - ніндзя-то, сюрікен - метальна зірка, кунай - метальний ніж

Меч ніндзя. Враховуючи інформацію, що дійшла до нас, сучасників, мечі ніндзя-то, або ніндзя-кени, мали прямий клинок і квадратну цубу (гарду), хоча зустрічалися і зразки старовинних японських мечів ніндзя із злегка зігнутим клинком. За своїми якісними характеристиками клинок меча ніндзято на порядок нижчий за катану. Меч ніндзя використовувався не тільки для потужних ріжучих, а й точних колючих ударів. Це зумовлено самою специфікою воїнів ніндзя - це битви, здебільшого, в обмеженому просторі приміщень.

Ніндзя-то - класичний меч ніндзя, ще одне ім'я якого шинобігатана, нагадує вакідзасі, а піхвами та руків'ям - самурайську катану.

Ніндзя переробляли не тільки свої мечі із самурайських катан, інші елементи так само піддавалися деяким змінам. Наприклад, піхви можна було використовувати, як трубку для дихання під водою. Для подолання стін меч у піхвах встромляли в землю, а квадратну цубу (гарду) використовували, як опору для ноги.

Так само є варіанти ніндзя-то без цуби, щоб замаскувати меч ніндзя під тростину або чернечий посох. У Галереї японських мечів "Ніхонто" представлені кілька мечів сікоміздуе: Imadzuma Zatoichi Stick (Black/Whait) та Imadzuma Shirosai (Stick Black/Black).

Арсенал зброї ніндзя не обмежувався лише мечами. Легендарні воїни ночі, розвідники-диверсанти, крім мечів ніндзя-то (сінобігатана), використовували також і метальну зброю - сюрікени і кунаї.

 Сюрікен був допоміжною холодною зброєю і являє собою металеву метальну зірку (хіра-сюрікен) з різною кількістю променів. Зазвичай - від чотирьох до восьми.

Кунаї - багатофункціональний інструмент у вигляді загостреної металевої пластини. Ніндзя використовували кунаї і як метальний ніж, і як пристосування для підйому/спуску по стінах, деревах тощо.